Словарь української мови (1924)/припадок
◀ припадливий | Словарь української мови П припадок |
припадь ▶ |
|
Припа́док, дку, м. Случай. Чуб. V. 476. Приходили у всяких припадках до него, а він кождому раду давав. Гн. I. 38. Як совітуєш в таковом моїм припадці? Котл. НП. 352.