Словарь української мови (1924)/принудити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
принудити
Берлін: Українське слово, 1924

Принуди́ти, джу́, диш, гл. Истомить, истомить тоской. Уже мене упинила чужая дитина: і рученьки зв'язала, гулять не пустила і серденько принудила. Чуб. V. 542.