Словарь української мови (1924)/примучувати
| ◀ примучити | Словарь української мови П примучувати |
примушати ▶ |
|
Приму́чувати, чую, єш, сов. в. приму́чити, чу, чиш, гл. Измучивать, измучить. Податками тебе примучено, важкою працею прикручено. Мир. Пов. II. 41. Примучено його на тілі. К. ХП. 130.