Словарь української мови (1924)/примовлятися

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
примовлятися
Берлін: Українське слово, 1924

Примовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. примо́витися, влюся, вишся, гл. Говорить, сказать, вмѣшаться въ разговоръ. В вік не дасть куска хліба ззісти; так, щоб примовився, що ось образи малює добре отой, а ні: я малюю та й тілько. Лебед. у. В військо наряжався, до козачки примовлявся: „Козачко, прошу тебе, як Бога, гляди моєї худоби“. Чуб. V. 1171. Тут уже й другі примовились. Мир. ХРВ. 195.