Словарь української мови (1924)/прилюбляти
◀ прилюбити | Словарь української мови П прилюбляти |
прилюблятися ▶ |
|
Прилюбля́ти, ля́ю, єш, сов. в. прилюби́ти, блю́, биш, гл. 1) Плѣнять, плѣнить, пріобрѣсти любовь чью. Желех. 2) Только несов. в.? Любить. Тоді ж покупив він… і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє. МВ. III. 135.