Словарь української мови (1924)/прикочувати
| ◀ прикохати | Словарь української мови П прикочувати |
прикочуватися ▶ |
|
Прикочува́ти, чу́ю, єш, гл. Прикочевать; прибыть. Начувайтеся, завтра всі до вас прикочуємо.
Прико́чувати, чую, єш, сов. в. прикоти́ти, кочу,́ тиш, гл. 1) Прикатывать, прикатить. Прикотив камінюку. Екатериносл. г. Чи вас сюди хвилею прибило, чи духом тихим прикотило? Ком. Пр. № 247. 2) Укачивать, укатать каткомъ. Херс. г. 3) Наваливать, навалить. У вишневім садочку схоронили,… важким каменем прикотили. Чуб. V. 779. 4) Только сов. в., прикатить, пріѣхать быстро. На ярмарок покотила. Прикотила до комори, бере чоботи коркові. Грин. III. 650.