Словарь української мови (1924)/прикорень

by Борис Грінченко

◀ прикоренитися

Словарь української мови Борис Грінченко П прикорень

прикоріти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

При́корень, рня, м. 1) Часть ствола у корня, пень. АД. I. 138. 2) = Прикол. Воли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г.