Словарь української мови (1924)/приконеччя
◀ приконечник | Словарь української мови П приконеччя |
прикопати ▶ |
|
Приконе́ччя, чя, с. Окончаніе, конецъ. Уся зіма була тепла, а приконеччя дуже холодне. Лебед. у. Приконеччя „Хмельнищини“ П. А. Куліша. О. 1861. X. 136.