Словарь української мови (1924)/приконечник

by Борис Грінченко

◀ прикомірок

Словарь української мови Борис Грінченко П приконечник

приконеччя ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приконе́чник, ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, — били, що аж приконечник в єдному одпав. Рудч. Ск. II. 183.