Словарь української мови (1924)/приковувати

by Борис Грінченко

◀ приков

Словарь української мови Борис Грінченко П приковувати

прикол ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прико́вувати, вую, єш, сов. в. прикува́ти, кую́, є́ш, гл. Приковывать, приковать. Коло тих стовпів дванадцять зміїв на ланцюгах приковано. Рудч. Ск. I. 135. Стоїть мов прикований — і очей не зведе. Рудч. Ск. II. 47.