Словарь української мови (1924)/приков
◀ прикмітний | Словарь української мови П приков |
приковувати ▶ |
|
Прико́в, ву, м. Цѣпь. Три дні на прикові край пушки держав. АД. II. 102. Повпивались кайдани у ноги бідакам і в руки… Дознають на прикові короткім страшенної муки. К. МБ. XII. 275.