Словарь української мови (1924)/прикмечати
| ◀ прикметний | Словарь української мови П прикмечати |
прикмечувати ▶ |
|
Прикмеча́ти, прикміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. прикме́тити, прикмі́тити, чу, тиш, гл. Примѣчать, примѣтить. Прикмечають старі люде. НВолын. у. Прикмічай же, моя мати, який сон присниться. Чуб. V. 720.