Словарь української мови (1924)/прикмета

by Борис Грінченко

◀ приклякти

Словарь української мови Борис Грінченко П прикмета

прикметити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прикме́та, прикмі́та, ти, ж. 1) Примѣта, знакъ. Поробили в моїх гаях прикмети. К. ЧР. 226. Прикміта козацькая. Грин. III. 592. На прикме́ті. На примѣтѣ. У гаю дві криниці в єї на прикметі було: у одній сцілюща, а в другій живуща вода. ЗОЮР. II. 55.