Словарь української мови (1924)/признаватися

by Борис Грінченко

◀ призірний

Словарь української мови Борис Грінченко П признаватися

признака ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Признава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. призна́тися, зна́юся, єшся, гл. 1) Признаваться; признаться; сознаваться, сознаться. А тепер я признатися мушу: люблю, люблю козаченька так, як свою душу. Чуб. V. 219. 2) — до чо́го. Признавать, признать что своимъ. Василь признався до того ножа. НВолын. у. 3) — до ко́го. Давать, дать себя узнать. Мир. Пов. II. 49. Ой як вийдеш на улицю, — до мене признайся. Чуб. V. 85.