Словарь української мови (1924)/призвішкувати
| ◀ призвістка | Словарь української мови П призвішкувати |
призвіщати ▶ |
|
Призві́шкувати, кую, єш, гл. — кого́. Давать кому прозваніе. Шух. I. 72.
| ◀ призвістка | Словарь української мови Борис Грінченко П призвішкувати |
призвіщати ▶ |
|
Словарь української мови — П
призвішкувати
Борис Грінченко
1924
Призві́шкувати, кую, єш, гл. — кого́. Давать кому прозваніе. Шух. I. 72.