Словарь української мови (1924)/приблагати
| ◀ прибічник | Словарь української мови П приблагати |
приближність ▶ |
|
Приблага́ти, га́ю, єш, гл. Пріобрѣсть, съ трудомъ нажить. Бач, яка вона — пробі, дай їй і свитину, і кожух, і коровку, — усе, що я своїй рідній дитині приблагала. Екатериносл. у.