Словарь української мови (1924)/прибгати

by Борис Грінченко

◀ прибачити

Словарь української мови Борис Грінченко П прибгати

прибеґа ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прибга́ти, бга́ю, єш, гл. 1) Пригнуть. 2) Прибрать къ рукамъ? Захватить? Заберуть усе до нитки, а деколи, як не сховається гарна дівчина або молодиця, то й їх прибгають. Стор. МПр. 68. 3) Прибавить. Та й „Матроза“ прибгав би до „Княгині“. Шевч. (О. 1862. III. 7).