Словарь української мови (1924)/прибачити

by Борис Грінченко

◀ прибажний

Словарь української мови Борис Грінченко П прибачити

прибгати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приба́чити, чу, чиш, гл. Подсмотрѣть. Чоловік у вікно прибачив, що він робив у хаті, та ото як підзорив, та й став усім росказувать. Новомоск. у.