Словарь української мови (1924)/поєднати
◀ поєднання | Словарь української мови П поєднати |
поєднатися ▶ |
|
Поєдна́ти, на́ю, єш, гл. 1) Соединить. В неволі, в самоті немає, нема з ким серця поєднать. Шевч. 584. 2) Примирить. Поєднає з недолею і з людьми. Шевч. 338. 3) Договорить, нанять. Так він то позвав Кузьму Трохимовича та й поєднав його, щоб списав йому салдата. Кв.