Словарь української мови (1924)/почувати

by Борис Грінченко

◀ почування

Словарь української мови Борис Грінченко П почувати

почуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Почува́ти, ва́ю, єш, сов. в. почу́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Слышать, услышать; узнать. Ой почувайте і повидайте, що на Вкраїні постало, що за Дашевом під Сорокою множество ляхів пропало. Мет. 399. Почула Єлизавета вітання. Єв. Л. I. 41. Почувши ж, що в огні спеклась, сказав: „Нехай їй вічне царство!“ Котл. Ен. II. 5. 2) Чувствовать, почувствовать. Почув тепло козак. Греб. 376. Бий його дужче, щоб почув. Харьк. г. 3) Чуять, почуять. Почула душа, що смерть за плечима. Ком. Пр. № 1109. Ми весну почуєм та вп'ять помандруєм. Грин. III. 562.