Словарь української мови (1924)/почимчикувати
◀ почимхати | Словарь української мови П почимчикувати |
почин ▶ |
|
Почимчикува́ти, ку́ю, єш, гл. Пойти быстро. Шевч. 663. Почимчикував майданом. Мир. Пов. I. 162. І отто зараз кудись почимчикував. Стор. МПр. 150.