Словарь української мови (1924)/похвалятися

by Борис Грінченко

◀ похваляти

Словарь української мови Борис Грінченко П похвалятися

похварбувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Похваля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. похвали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Угрожать (словами), произносить угрозы. Похваляється бити мене. НВолын. у. Він похвалявсь, похвалявсь на Василя, та таки й домостивсь. Черк. у. Яконом похваливсь бити його. Рудч. Ск. I. 167. 2) Сообщать, сообщить, разсказать о чемъ. Похваливсь я йому, а він другому. Кролев. у. Молодиці похваляються, що вона (попадя) обіхідлива з народом. Г. Барв. 132.