Словарь української мови (1924)/потіпака
◀ потім | Словарь української мови П потіпака |
потіпати ▶ |
|
Потіпа́ка, ки, ж. 1) = Потіпаха 1. Оці ще мені потіпаки! і де їх нечиста мати носила. Харьк. у. 2) Обѣдъ, состоящій изъ одного только борща. Борз. у.