Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потіпака
Берлін: Українське слово, 1924

Потіпа́ка, ки, ж. 1) = Потіпаха 1. Оці ще мені потіпаки! і де їх нечиста мати носила. Харьк. у. 2) Обѣдъ, состоящій изъ одного только борща. Борз. у.