Словарь української мови (1924)/потурбувати
| ◀ потурбитися | Словарь української мови П потурбувати |
потурбуватися ▶ |
|
Потурбува́ти, бу́ю, єш, гл. Побезпокоить. Дід потурбує свою старість. О. 1861. X. 56.
| ◀ потурбитися | Словарь української мови Борис Грінченко П потурбувати |
потурбуватися ▶ |
|
Словарь української мови — П
потурбувати
Борис Грінченко
1924
Потурбува́ти, бу́ю, єш, гл. Побезпокоить. Дід потурбує свою старість. О. 1861. X. 56.