Словарь української мови (1924)/потребувати
| ◀ потребляти | Словарь української мови П потребувати |
потремтіти ▶ |
|
Потребува́ти, бу́ю, єш, гл. Нуждаться въ комъ, чемъ. Ми нових богів не потребуємо, ми старого бога любимо. Фр. Пр. 81. Нащо ти нас потребуєш? АД. II. 119.