Словарь української мови (1924)/потребляти

by Борис Грінченко

◀ потребити

Словарь української мови Борис Грінченко П потребляти

потребувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потребля́ти, ля́ю, єш, сов. в. потреби́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Истреблять, истребить. Хоробрий дух роскошами всипляли, кругом султана честь і правду потребляли. К. МБ. XI. 151. 2) Истрачивать, истратить. За тиждень пуд муки потребить. Лебед. у.