Словарь української мови (1924)/потопити
| ◀ потопельник | Словарь української мови П потопити |
потопитися ▶ |
|
Потопи́ти, плю́, пиш, гл. Потопить, затопить, утопить. Дітей потоплю і сам утоплюсь. Чуб. II. 13. Вона собі сина породила, в глибокому колодязі потопила. Чуб. V. 363.