Словарь української мови (1924)/потопати

by Борис Грінченко

◀ потопа

Словарь української мови Борис Грінченко П потопати

потопельник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пото́пати, паю, єш, гл. Пойти, побрести. Ледве потопав. Рудч. Ск. I. 3.

Потопа́ти, па́ю, єш, сов. в. пото́пнути, ну, неш, гл. Потопать, тонуть, утонуть. Потопає моя доля край синього моря. Мет. 461. Потопало два брати рідненькі. ЗОЮР. I. 29.