Словарь української мови (1924)/потопа

by Борис Грінченко

◀ потоп

Словарь української мови Борис Грінченко П потопа

потопати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пото́па, пи, ж. Потопъ, наводненіе. Гн. II. 3. Їк мала бути потопа світа, то Ной будував ковч. Гн. II. 249. Як пустив воду… та стала потопа, та тото війско зараз ізгубили. Драг. 259.