Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потопа
Берлін: Українське слово, 1924

Пото́па, пи, ж. Потопъ, наводненіе. Гн. II. 3. Їк мала бути потопа світа, то Ной будував ковч. Гн. II. 249. Як пустив воду… та стала потопа, та тото війско зараз ізгубили. Драг. 259.