Словарь української мови (1924)/потовкти

by Борис Грінченко

◀ потовкмачити

Словарь української мови Борис Грінченко П потовкти

потовктися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потовкти́, вчу́, че́ш, гл. 1) Потолочь, истолочь. 2) Побить въ дребезги. Потовк йому усі пляшки й усі чарки. Кв. Горшки потовк, вікна побив. О. 1861. VI. 77. 3) Поколотить. Вона його п'яного потовче. Стор. МПр. 155.