Словарь української мови (1924)/потовкмачити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потовкмачити
Берлін: Українське слово, 1924

Потовкма́чити, чу, чиш, гл. = Потовкти. Хома думав, що ще трохи його потовкмачив, — принявсь лежачого шкварити. Кв. (О. 1861. V. 22).