Словарь української мови (1924)/поспішати

by Борис Грінченко

◀ поспіх

Словарь української мови Борис Грінченко П поспішати

поспішатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поспіша́ти, ша́ю, єш, сов. в. поспіши́ти, шу́, ши́ш, гл. Спѣшить, поспѣшить, торопиться, поторопиться. Швидче додому поспішає. Рудч. Ск. I. 137. Ой не копай, козаченьку, зілля, та поспішай до дівчини на весілля. Чуб. V. 366.