Словарь української мови (1924)/поспіх

by Борис Грінченко

◀ поспіти

Словарь української мови Борис Грінченко П поспіх

поспішати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́спіх, ху, м. 1) Поспѣшность, скорость, быстрота. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. Ну, хлопці, для поспіху по чарці. НВолын. у. По́спіхом. Поспѣшно. 2) Успѣхъ. Мкр. Г. 40.