Словарь української мови (1924)/поспіл

by Борис Грінченко

◀ поспів'я

Словарь української мови Борис Грінченко П поспіл

поспілий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. По́спіл, нар. = Поспіль. Дарма що стара, а ще б поспіл билася з чоловіком. НВолын. у. Поспіл три тиждні роблять. О. 1862. V. 111.

II. Поспі́л, по́лу, м. Въ выраженіи: у поспо́лі. Совмѣстно. Вона найняла собі хатину в посполі. Св. Л. 245.