Словарь української мови (1924)/посміх

by Борис Грінченко

◀ посмітюшок

Словарь української мови Борис Грінченко П посміх

посміхати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́сміх, ху, м. Смѣхъ, насмѣшка. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. З посміху люде бувають. Посл. 2) Посмѣшище. І прийміть же мене до себе і пригорніть же мене до себе, щоб я людським посміхом не ходила. Мил. 198.