Словарь української мови (1924)/посміти
| ◀ посміт | Словарь української мови П посміти |
посмітити ▶ |
|
Посмі́ти, смі́ю, єш, гл. Посмѣть, осмѣлиться. Любить козак дівчиноньку, занять не посміє. Чуб. V. 151.
| ◀ посміт | Словарь української мови Борис Грінченко П посміти |
посмітити ▶ |
|
Словарь української мови — П
посміти
Борис Грінченко
1924
Посмі́ти, смі́ю, єш, гл. Посмѣть, осмѣлиться. Любить козак дівчиноньку, занять не посміє. Чуб. V. 151.