Словарь української мови (1924)/послідній

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
послідній
Берлін: Українське слово, 1924

Послідній, я, є. 1) Послѣдній. Дозволь мені хоч умиться на послідній дорозі. Рудч. Ск. 2) Худшій, плохой. Хиба ж таки я послідніший од усіх. Ном. № 2039. Ні сама послідня дівка в нашому селі так би не зробила. Кв.