Словарь української мови (1924)/послід
| ◀ послі | Словарь української мови П послід |
послідній ▶ |
|
Послі́д, ду, м. 1) Остатки зерна, смѣшанные съ соромъ, остающіеся при вѣяніи, и очисткѣ зерна. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці. Грин. II. 151. 2) Испражненія. Крутиться, як послід в ополонці. Ном. № 2998. 3) Результатъ, послѣдствіе. Давня то річ! але послід її свіжий і до сього часу. Левиц. 4) Конецъ. Ми стали собі оба май у посліді. Федьк.