Словарь української мови (1924)/послушниця
◀ послушник | Словарь української мови П послушниця |
послушничок ▶ |
|
По́слушниця, ці, ж. Служанка. Ум. По́слушничка. І дядина мого батька була в неволі (у татар). Вісім год послушничкою була. О. 1862. V. З нар. уст, 85.