Словарь української мови (1924)/посел

by Борис Грінченко

◀ поседіти

Словарь української мови Борис Грінченко П посел

поселити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посе́л, сла́, м. 1) Посолъ. ЗОЮР. I. 163. Цо п'ять раз посли посилала, а за шостим разом сама поїхала. Чуб. V. 1068. 2) {{{2}}} Перепі́єць 2. Валк. у. Ум. По́слонько. Чуб. V. 275.