Словарь української мови (1924)/порікати
| ◀ порізно | Словарь української мови П порікати |
порікувати ▶ |
|
Поріка́ти, ка́ю, єш, гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.
| ◀ порізно | Словарь української мови Борис Грінченко П порікати |
порікувати ▶ |
|
Словарь української мови — П
порікати
Борис Грінченко
1924
Поріка́ти, ка́ю, єш, гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.