Словарь української мови (1924)/поручник

by Борис Грінченко

◀ поручатися

Словарь української мови Борис Грінченко П поручник

поручча ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пору́чник, ка, м. 1) Поручитель. Черк. у. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний. Чуб. II. 27. 2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш. Гол. I. 285.