Словарь української мови (1924)/порубати

by Борис Грінченко

◀ поруб

Словарь української мови Борис Грінченко П порубати

порубок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поруба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Изрубить. ЗОЮР. I. 167. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. I. 248. 2) Изранить клыками (о дикихъ свиньяхъ). Неповалений на місті кнур кидається на дим і своїми здоровенними иклами порубає пластуна, як не вспіє схибитись. О. 1862. II. 63.