Словарь української мови (1924)/поруб
◀ портянка | Словарь української мови П поруб |
порубати ▶ |
|
По́руб, бу, м. 1) Порубка, рубка. Це дрова і тріски ще вохкі, — вчорашнього порубу. Рк. Левиц. 2) Раны? І вквітчався труп не маком, — порубом рицарським. К. МБ. X. 13.