Словарь української мови (1924)/порано
◀ порання | Словарь української мови П порано |
порати ▶ |
|
По́рано, нар. Рановато. Квітки робленої було ще надівати не дає: порано ще каже, небого, ще вигуляйся, підіймись на кірх, — тоді й квітки. Г. Барв. 65. Порано встала. Г. Барв. 73.