Словарь української мови (1924)/попіля
◀ попільнуха | Словарь української мови П попіля |
попімститися ▶ |
|
Попіля́, нар. = Побіля. Ухопив же го попіля коня, попіля коня, близько стременя. Гол. II. 29.
◀ попільнуха | Словарь української мови Борис Грінченко П попіля |
попімститися ▶ |
|
Словарь української мови — П
попіля
Борис Грінченко
1924
Попіля́, нар. = Побіля. Ухопив же го попіля коня, попіля коня, близько стременя. Гол. II. 29.