Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попрясти
Берлін: Українське слово, 1924

Попря́сти, ду́, де́ш, гл. Спрясть. На́ тобі круг прядіва: щоб ти його пом'яла, потіпала і в мички помикала і щоб попряла. Рудч. Ск. II. 44.