Словарь української мови (1924)/попрощати
| ◀ попрошпечуватися | Словарь української мови П попрощати |
попрощатися ▶ |
|
Попроща́ти, ща́ю, єш, гл. — кого́. Проститься съ кѣмъ.
| ◀ попрошпечуватися | Словарь української мови Борис Грінченко П попрощати |
попрощатися ▶ |
|
Словарь української мови — П
попрощати
Борис Грінченко
1924
Попроща́ти, ща́ю, єш, гл. — кого́. Проститься съ кѣмъ.