Словарь української мови (1924)/попрорубувати

by Борис Грінченко

◀ попроростати

Словарь української мови Борис Грінченко П попрорубувати

попросити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Попрору́бувати, бую, єш, гл. Прорубить (во множествѣ). Він у тій коморі вікна попрорубував. Драг. 176. Вже Сидір ополонки попрорубував.