Словарь української мови (1924)/попропадати
| ◀ попромітати | Словарь української мови П попропадати |
попропивати ▶ |
|
Попропада́ти, да́ю, єш, гл. Пропасть (о многихъ). Коли б ще козаки з голоду не попропадали. ЗОЮР. I. 290. Скільки їх вже попропадало, от же ж все ще восьмеро є. Драг. 217.